Можливо деякі з вас чули про таку подію як Хакатон. Вперше Товариство Розробників (ДОУ, www.developers.org.ua) провело цей захід в Києві декілька тижнів тому, і він викликав значний інтерес та зацікавленність серед київському середовищі. Після такого успіху аналочні заходи були заплановані в Одесі та Львові.

Начитавшись відгуків про Хакатон у Києві (загалом дуже позитивних) і шкодуючи, що через свої лінощі не поїхав на таку подію, я не зміг пропустити такої щасливої нагоди і твердо вирішив цього разу обов’язково взяти участь. Витративши деякий час на піар цієї ідеї в одеському офісі Sigma Ukraine та серед деяких постійних учасників ОУГ, вдалося зацікавити деяких людей і сформувати команду у складі Омельченко Геннадія (тобто мене), Жені Спектора та Міши Пономаренка, який приєднався до команди в останній момент. Нажаль, Антон Відіщев та Вітя Бурдейний, які також на початку зацікавилися цією ідеєю, з об’єктивних причин не змогли того дня допомоти команді.

Постфактум наша команда отримала горду назву – «Два з половиною чоловіки» («Two And A Half Men»), але про це нижче.

Для тих, хто не знає, Хакатон – це такий формат, коли розробники на протязі 24 годин повинні займатися тим, що вони вміють найкраще – розробляти.

Для перемоги на Хакатоні голосна складова – оригінальна ідея. Тут хочу висловити окрему подяку Антоні за те, що саме йому прийшла в голову власне така ідея, а саме – використати Кінект. Зразу ж ми згадали, що на останній департмент-зустрічі, розказували про вдячного клієнта, який на знак своєї подяки подарував команді Xbox та Кінект. Тут ще раз хочу зробити ліричний відступ, і подякувати харьківським колегам за розуміння і підримку, адже вони без вагань надали нам в безоплатне користування (на деякий час, звичайно) такий без сумніву дорогий їхнім серцям пристрій, що був так потрібен для реалізації нашої мрії.

Отже, знову ж таки, з об’єктивних причин в суботу до початку заходу наша команду у складі 2-х чоловік, мене та Міши (так, так! а звідки ви думали взялась назва «Два з половиною»? ;) ) прибула в одеський офіс Luxoft, де власне і відбуватимуться усі ті події, про які піде мова нижче.

Цікаво, що Хакатон Odesa Style викликав значний інтерес в одеському спільноті розробників, тому вже на початку бажання прийняти участь виказали близько 10 команд (приблизно 30 чоловік), і ще одна команда наших гостей з Тарханкута.

На початку ми, як і годиться, анонсували свою мегаідею – написати застосунок, який дозволило б нам, та й усім бажаючим, грати за допомогою Кінекта в таку цікаву гру, як Starcraft II. Хоча насправді, ідея про Starcraft прийшла в голову за 30 секунд до анонсування. Після цього, з відчуттям виконаного обов’язку, і відвоювавши з боями, але без втрат, місце біля панорманого вікна на 8-му поверсі, і зручно вмостившись, ми почали працювати. Через деякий час стало зрозуміло, як добре, що з нами є Міша Пономаренко, і як погано, що немає Віті Бурдейного, адже на бумазі з’являлися все нові і нові рівняння, які я здолати вже не міг. І тут (насправді, ближче до 6-ої) нам на допомогу прийшов Женя Спектор (та сама частина «And A Half»). Справи пішли швидше, у тому числі і через шаровий редбул і піццу, які як раз підвезли.

Після цього нас чекали важкі часи: рівняння не вирішувалися, а з Kinect SDK все виявилося не так гладко, як хотілося б. Давалася взнаки недостача документації, і часом необхідно було користуватися документацією альтернативи цієї самої Kinect SDK, а саме призивати на допомогу такий проект як OpenKinect.org. Доречі, інформація про Кінект з цього ресурсу часто виявлялась набагато повнішою, ніж у версії від Microsoft. Ми намагалися з усіх сил, і інколи досягали успіху, а інколи жорстко помилялися. Під усіх цих подій і виникла така фігура-феномен, яка отримала назву Еліпс Пономаренка ®. І фігура, і назва зразу ж стали популярними, і продовжують набирати бали.

Проте, було дуже весело, постійно виникали комічні ситуації, як в нашій команді, так і у колег з сусідніх команд. Потім в хід пішла гітара, і стало ще цікавіше. Хоча, я розраховував, що гітари буде набагато більше. Схоже, вона заважала комусь працювати, але це точно не мені.

Близько 2-ої години ми нарешті вирішили дослідити кімнату для відпочинку, і зразу ж виявили там чергу на Мортал Комбат на Xbox. До нас черга так і не дійшла, але й не дуже і хотілося :p

Непомітно почало світати. Виявилося, що Молдаванка на світанку з висоти 8-го поверху навіть дуже нічого, набагато симпатичніше, ніж знизу і вночі.

Настрій в команді був песимістичний, і в результаті близько 6-ої ранку ми втратили Женю. Ті, що лишилися, домучалися до 8-ої і також було думали лишити це все. Промаявшись у сумнівах якийсь час, і погравшись у Starcraft II (поки що без Кінекта), все ж таки вирішили лишитися. І тут як поперло! Загалом, в голову почали приходити різні перспективні ідеї, і ми зразу ж почали їх реалізовувати. Зразу ж стало краще і з рівняннями, і з SDK. Провівши декілька таких авральних годин, ми значно наблизилися до цілі ;), але все ж таки не досягли запланованого.

Доречі, непогано розважилися, навчивши Кінект розпізнавати таке відоме англійське слово як Eleven, і ввімкнувши відоме відео з youtube (якщо є люди, які його не бачили, то проглянути його можна тут). Експеримент довів, що пристрій дійсно сприймає не всі спроби і з шотландським акцентом йому дійсно важко впоратися. Подальші експерименти показали, що йому важко впоратися і з іншими акцентами, наприклад, з одеським. Експеримент привернув увагу оточуючих, тож усі мали змогу підняти настрій після безсонної ночі.

Нажаль, ми не зайняли перше місце, але були до цього близько, і головне ж все ж таки, не перемога, а участь! До того ж, я вперше в житті виграв приз (чомусь на юзер-групі мені постійно не щастить, it makes me cry ) – Cicklum PowerBall. Також усі ми, як і інші команди, отримали фірмові футболки ДОУ Хакатон (навіть взяли одну на футболку на виріст для Жені, який був відсутній на той момент).

А Мішу, доречі, ми тепер називаємо просто – Великий Вирішувач Рівнянь.

На Хакатоні ми познайомилися з багатьма іншими розробниками, цікавими хлопцями, і сподіваюся будемо підтримувати з ним контакт і надалі. Всі вони люди дуже пристойні, і в них можна багато чому повчитися. Доресі, одна з команд виявилася ще ближчими нашими колегами –квартет хлопців вирішував задачу за допомогою WPF, і були дотнетчиками.

Результати виявилися такими. Перше місце посіла команда з прокетом iЖаби, і отримала сертифікат на тайський масаж. Друге місце зайняли проект OpenCV + WebCam, а третє – Qstore. Команди отримали сертифікати на покупки на суму $100 на Амазоні.

Мало не забув, команда WebCam використовувала цікавий комп’ютер з рідким охолодженням. Вони стверджували, що у якості теплоносія використовується відомий продукт фірми «Хортиця» і пропонували усім бажаючим переконатися в цьому. Бажаючих не знайшлося. Ще їх проект був цікавий тим, що на презентації при спробі розпізнати зображення на футболці на грудях у представниці Luxoft програма постійно показувала відомий усім водіям знак «Стоп». Типу натякає.

P.S. Усі права на бренд «Еліпс Пономаренка» і на відповідне зображення належать мені.

P.P.S. З твітер трасляцією заходу можна ознайомитися за хештегом #DOUhack. Так вийшло, що найактивнішим в ній виявився я.

P.P.P.S. Інші фото та оригінал статтіі можна подивитися тут.